У п’ятницю, 23 вересня 2011 року, о 11.00 год. на майдані Перемоги у Тернополі відбудеться зустріч Холмської ікони Божої Матері. Учасники дійства пройдуть хресною ходою до Театрального майдану Тернополя.
о 12.00 год. розпочнеться Молебень на Театральному майдані.
о 14.00 год. ікону перенесуть до Свято-Троїцького духовного центру на честь князя Данила Галицького (вул. Злуки, 28), де вона перебуватиме з 23 по 27 вересня.
Участь в заході візьме міський голова Тернополя Сергій Надал та представники міської ради. Виїзд о 9.40 год. від міської ради Транспортне забезпечення здійснюють організатори Організатори: Катерина Калуш – начальник відділу зв’язків з громадськістю та засобамимасової інформації Тернопільської міської ради (067-599-25-19)

Довідка.Першу письмову згадку про Холмську Богородицю знаходимо у Галицько-Волинському літопису при описі подій за 1259 рік. Ікону Божої Матері, яку пізніше назвуть Холмською, князь Данило Галицький привіз орієнтовно в 1223–1237 роках з Києва в засноване ним місто Холм (нині місто Хелм в Польші). В 1765 році Богородиця з дитиною Ісусом були короновані золотими коронами Римським Папою Климентом ХII. 2 вересня 1888 року перед Холмською Богородицею молилась царська родина: Олександр III, його дружина Марія Федорівна, син –Великий Князь Микола Олександрович (майбутній цар Микола I). Під час першої світової війни в 1915 році ікону вивезли до Москви, а в 1918 році до Києва у Флорівський жіночий монастир. З 1923 по 1941 роки Образ Богородиці переховували в київських приватних помешканнях віруючих християн. В 1942 році на кошти Митрополита Іларіона (Огієнка) професор мистецтв Микола Прахов в 1942 році здійснив реставрацію ікони. 27 вересня 1943 року з великими почестями Образ Богородиці повернувся в Холмський кафедральний собор. З 1944 по 1995 роки ікона зберігалась на Івано-Франківщині та Волині в приватних помешканнях. В 1996 році Надія Горлицька передала Холмську ікону Божої Матері Музею Волинської Ікони. Холмській іконі Богородиці як одній з найшанованіших у Православ’ї складено й особливі акафісти. Щоправда, у церковнослов’янський текст від 1930 року закрались історичні й богословські помилки, а україномовний переклад, здійснений 1943 року Митрополитом Іларіоном (Огієнком), уже застарів. Крім цього, у тому акафісті не відтворено різноманітних див, за котрі особливим чином варто дякувати Богородиці – нашій заступниці перед Всевишнім. Нещодавно Віктором Гребенюком.